ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ
 НЕБЕСНОЇ СОТНІ

 20 лютого минає чотири роки з того часу, коли Україна пережила криваві події – розстріли на Майдані. Ця річниця породжує в українців гіркі спогади про загиблих під час протестів.

Ми згадуємо  події, які відбувалися на Майдані, в столиці України 2013-2014 року, які дали поштовх до дій по всій території держави. Це був надзвичайно важкий іспит для України

Нагадаємо, 18-20 лютого 2014 року на Майдані загинули 115 осіб, поранено більше 2000, кілька десятків осіб зникло безвісти. Загальна кількість постраждалих біля 3 тисяч чоловік.

Учнівське самоврядування школи не залишилося осторонь дня пам’яті. Цього дня на загальношкільній лінійці учні школи хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих. Пригадали хронологію жахливих подій на Майдані. У глибокій скорботі учні низько схилили голови перед пам’яттю Героїв Небесної Сотні, які боролися за честь, правду і гідність  та загинули за Україну.

 
   А Cотню вже зустріли небеса…
   Летіли легко, хоч Майдан ридав.
   Із кров’ю перемішана сльоза,
   А батько сина ще не відпускав.
   Й заплакав Бог, побачивши загін –
   Спереду сотник, молодий, вродливий,
   І юний хлопчик в касці голубій,
   І вчитель літній – сивий-сивий.
   І рани їхні вже їм не болять…
   Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло …
   Як крила ангела, злітаючи назад,
   Небесна Cотня в вирій полетіла … 

                                                  

 Під гаслом «Як крила ангела, Небесна Сотня в вирій полетіла» початкова ланка школи провела флешмоб.

Слава тим, чиї імена на вічно вкарбовані в нашій пам’яті, і тим, хто віддав за неї своє життя, але залишився безіменним…Ми усі щиро дякуємо і вклоняємося до Землі нашим захисникам. Завдяки їм ми сьогодні маємо можливість, під мирним небом  вчитися, зустрітись  і поринути у спогади.

Не будьте байдужі до долі країни. Не чекайте, що хтось щось зробить за вас. Почніть з себе, з свого саморозвитку. Ми маємо піклуватися про тих, хто залишився без найближчих людей. Без своїх: чоловіків і жінок, дітей та батьків, сестер та братів, рідних і друзів. Не залишити їх з горем наодинці - це найменше, що ми можемо зробити для них.

Загиблі віддали свої  життя за всіх нас. Це має пам’ятати кожен! Сьогодні, завтра, завжди! Без цього ми не зможемо відбудувати свою країну!

 Слава Україні!

 Героям слава!